Тема «Стравінський і Волинь» cтала популярною на сторінках українських газет та книжок наприкінці 70-х років ХХ століття. Саме тоді у світі готувалися відзначити 100-річний ювілей від дня народження всесвітньовідомого композитора.
Майже одразу заговорили про потребу створення музею Ігоря Стравінського в Устилузі, адже саме тут розташований будинок «Стара миза», збудований у 1907 році за проектом композитора в стилі швейцарського шале. Саме тут, у містечку Устилуг, Стравінський відпочивав і творив щоліта з 1907 по 1914 рр., ховаючись від шуму Петербургу та Москви.

Ігор Стравінський називав Устилуг «райським куточком для творчості». А його син – відомий швейцарський художник Федір Стравінський, який провів тут багато часу свого дитинства, говорив: «Променями щастя пройнято мої спогади про Устилуг…»

Насправді ж, Устилуг став притулком для трьох поколінь родини Стравінських – знаменитого співака Маріїнського театру в Петербурзі Федора Стравінського, його сина всесвітньовідомого композитора Ігоря Стравінського та сина останнього – Федора (на загальноприйнятий європейський манер Теодор), визнаного в світі швейцарського художника.
Вважається, що саме тут Ігор Стравінський створив свої найкращі музичні твори. Назавжди залишиться в історії світової музики фольклор Волині, закарбований в оркестровій п’єсі «Феєрверк» (1908 р.) та в балетах «Жар-птиця» (1910 р.), «Петрушка» (1912 р.), «Весна священна» (1913 р.), «Весіллячко» (1914-1923 рр.).
Робота над формуванням Музею розпочалася ще 1982 року. Науковці Волинського краєзнавчого музею Олена Огнєва та Олекса Ошуркевич провели дослідження життєвого та творчого шляху композитора і це остаточно підтвердило потребу створення Музею-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі. Активно допомагав Володимир Терещук, який від початку і до сьогодні є незмінним директором Музею-садиби Ігоря Стравінського.

Фундатори Музею-садиби Ігоря Стравінського також вдячні за допомогу під час формування остаточної експозиції Фонду Пауля Захера (Базель, Швейцарія). Пауль Захер (1906 – 1999) – швейцарський диригент, музичний педагог і меценат, був однією з центральних фігур музичного життя Швейцарії XX століття і мав велику приватну колекцію цінних речей. Спочатку Фонд Пауля Захера був сформований для збереження бібліотеки П. Захера, але з часом він почав розширюватися іншими експонатами, в тому числі експонатами пов’язаними з життям Ігоря Стравінського.
Отже, перша експозиція Музею в Устилузі була відкрита у 1990 році і стосувалася вона лише так званого «російського» періоду творчості композитора. У 1994 році відкрилася друга, трохи оновлена експозиція. Вже на початку 2000-рр. музей був на реставрації та реконструкції, оскільки в 1950-х рр. будинок був перебудований в двоповерховий барак, а з 1980-х рр. там розташовувалася музична школа. 29 вересня 2013 року Музей-садиба Ігоря Стравінського знову запрацював. Було відтворено вигляд будинку, який він мав на початку ХХ століття, та докорінно змінено експозицію. Автор нової експозиції – кандидат історичних наук Олена Огнєва.

У чотирьох залах Музею за тематично-хронологічним принципом подані матеріали, які розповідають про життя та творчий шлях геніального композитора, його перебування в Устилузі, останній приїзд до Радянського Союзу.
В музеї є цінна світлина, подарована Фондом Пауля Захера, на якій композитор записує українського лірника на порозі свого будинку в Устилузі в період роботи над балетом «Весна священна». Це засвідчує зв’язок творчості Стравінського з народним українським мистецтвом.
Серед експонатів в Музеї представлені: альбом малюнків про Україну батька композитора – Федора Стравінського; фотографії родини Стравінських; малюнки авторства композитора; листи старшого сина композитора Федора Стравінського; рояль Becker кінця XIX століття. А ще можна насолодитися прогулянкою вздовж посаджених Ігорем Стравінським липової та кленової алей до устя річки Луги.

Будівля, в якій знаходиться музей, віднесена до категорії «Пам’ятка історії національного значення».
В приміщенні Музею також знаходиться Устилузька дитяча школа мистецтв.