Устилуг – одне із старовинних містечок на Волині. Відомості про нього були ще з літописних часів (1150 р.). Пізніше його називали по різному – Устилогов (1545 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.). В певний час містечко навіть носило назву Ружеямпіль (1765 р.), яку отримало у XVIII столітті на честь Розалії Ружі Потей із Загоровських з гербом Золотої Ружі на синьому тлі.
Поляки ділили місто з литовцями, а після остаточного заволодіння будували тут костел капуцинів, коли містечко належало Волинському воєводству. Пізніше – росіяни будували дерев`яну церкву, коли містечко залишається у Володимир-Волинському повіті Волинської губернії Російської імперії.
На початку XIX століття в Устилузі відкривають міське училище з польською мовою викладання. Все це утримують місцеві поміщики і католицьке духовенство. Проте після придушення польського повстання 1831 року це училище уряд закрив і тривалий час в Устилузі ніяких навчальних закладів не було.
З 1845 року в місті діяли 2 невеликі шкіряні заводи, які і були головним заняттям місцевих жителів. І саме в цей час за Устилугом закріплюється значення прикордонного міста.
В останній чверті XIX – на початку XX століть – це було звичайне провінційне містечко з патріархальним побутом. Тут працювали 2 свічкових та спиртоочисний заводи. Найбільше згадок залишилося про діяльність родини Носенка Гаврила Трохимовича, з роду якого походила Катерина Носенко, перша дружина Ігоря Стравінського.
Поява Стравінських у містечку Устилуг припадає на 1889 рік і за архівними даними була пов’язана з тим, що батьки Ігоря Стравінського – Федір та Ганна хотіли відвідати родичів – родину Носенків.
На початку ХХ століття, у 1908 році тут будують митницю, що також збільшує доходи міста. Для відпочинку інтелігенції тут були досить сприятливі умови. На жаль, від минулої розкоші майже нічого не залишилося. Все це зникло з Устилугу з початку Першої світової.
